Я у деталях пам’ятаю свій перший робочий день. Це було 1 липня 1996 року. Тоді головним ветеринарним лікарем у агрофірмі «Шишацька» працював Сергій Колесніков. Він і привіз мене на Чернишівську молочнотоварну ферму, познайомив з колективом, показав поголів’я ферми, віддав ключі від ветаптеки.
Моїм наставником стала Галина Яківна Кальнобродська. Тоді вона працювала завідуючою фермою. Я, як ветфельдшер, що тільки-но закінчив Хомутецький зооветеринарний технікум, багато чому у неї навчився.
На цій фермі я пропрацював 6 років фельдшером ветеринарної медицини. Потім два роки техніком штучного осіменіння, два роки фельдшером на забійному цеху. Знову повернувся у Чернишівку слюсарем-наладчиком, рік працював завфермою.
З 2006 року працював спочатку головним зоотехніком, потім старшим зоотехніком виробничого підрозділу «Шишацька» агрофірми «ім. Довженка». Паралельно закінчив Полтавську державну аграрну академію, здобув кваліфікацію технолога з виробництва та переробки продукції тваринництва. А у липні цього року очолив фід-центр.
Усі ці роки я спостерігав, як змінюється ферма, агрофірма, компанія у цілому. У 1996 році надої Чернишівської ферми становили 3 тонни молока на день. Це був рекорд на той час. Сьогодні та ж сама ферма доїть по 15 тонн молока щодня. Це лише один з прикладів. З приходом АСТАРТИ у всьому почав відчуватися прогрес. На фермах поставили молокопроводи, танки-охолоджувачі. Згодом переглянули процес кормозаготівлі.
Я відчуваю, що сьогодні АСТАРТА – прогресивна, цілеспрямована, успішна та ефективна компанія.
Для мене, як фахівця, що все життя працює у галузі тваринництва, надважливими подіями стали відкриття нетельного комплексу у селі Хвощове і кормового центру у Шишаках. Таких об’єктів більше в Україні немає. Це інноваційний підхід до розвитку галузі.
У своїй роботі я найбільше полюбляю заготівлю кормів, моє завдання – якісно приготувати корми і вчасно їх доставити на ферми. Коли все працює, як годинник – це приносить мені особливе задоволення. Коли з фід-центру їде остання машина з кормами на ферму, я розумію, що день минув з користю. Разом з колективом ми виконали поставлені завдання.
В іншій галузі я не уявляю свого життя.
Я щасливий, бо моя родина підтримує мене у моєму захопленні роботою. Моя сім’я – любляча дружина і доньки Віталіна й Іванка – головне моє досягнення. Віталіна навчається в Шишацькій обласній гімназії для обдарованих дітей, а Іванка – в Полтавській державній аграрній академії.
У кожного є свої джерела енергії. Мої – це родина і друзі, улюблена робота та краса рідного краю.